А що, коли завтра кінець світу?
а ми у сварці, як завжди, наївні.
Не знадобиться вже науки смак граніту,
Потребуватиму ці руки рідні.

Не варті вже нічого будуть гроші,
Й до іншої країни не втечем.
Всі бігатимем містом, немов воші.
Й не сховаємось під Ареєвим мечем.

І байдуже буде на наголос у слові.
Той вІзьме, той візьмЕ тебе за руки,
Й згадаєте ви мами колискові,
Захочеться почути ритму звуки.

Не зважатимем на зовнішність й красу.
Небо же ж ОДНЕ було і є над нами!
Й щоранку ми збирали одинакову росу,
І, як-не-як, всі ми є Божими синами.

Захочемо відчути ромашки аромат,
Компоту випити з бабусиного глека.
Але тепер лиш бачимо війни цієї резултат
І чуєм звук гармат десь там, здалека.
Ступає небезпека.

20.09.2016